Бортник Януарії та його новий погляд на театральне мистецтво

Яскравим представником театрального життя Тернопілля є Януарій Бортник. Саме йому вдалося усвідомити головну проблему української режисури, оновити її та принести у театральне мистецтво чимало нового. Новий погляд на перевтілення актора, репертуар, форму, пластику – це все те, що притаманне здобуткам українського режисера. Далі на ternopil-trend.

Життя Януарія Бортника

Януарій Бортник є відомим українським режисером і актором минулого століття. Митець, як і більшість у ті часи, став жертвою радянських репресій і знущань, однак це не знищило память про нього. Він народився в невеличкому хуторі Під Лісом сучасного Зборівського району, тодішньої Австро-Угорської імперії в 1897 році. У сім’ї Януарій був 16 дитиною. Батько працював священиком у місцевому повіті, а мати вела активну освітянську діяльність. 

Будучи юнаком, хлопець разом із своєю сім’єю переїхав до Тернополя. Там вступив до місцевого освітнього закладу Української гімназії. На жаль, у Тернополі ця установа вже не існує. Переїзд до великого міста позитивно відзначився на всебічному розвитку Януарія. Хлопець розпочинає цікавитися музичним мистецтвом, відвідувати різноманітні мандрівні вистави, і це, мабуть завдяки Українській гімназії у якій активно розвивалося культурне життя. Особливо полюбляв вистави від першого українського професійного театру “Руської бесіди”. Це надихало хлопця, формувало як майбутнього митця та естета.

Українська гімназія, в якій навчався Я. Бортник

Обожнював гру галицької акторки та “Примадонни” Галичини Катерини Рубчакової. Як актори, імпонували ще Василь Юрчак, Софія і Йосип Стадники. Можна вважати, що з того часу, як Януарій розпочав цікавитися театральним життям, поступово розгорнувся процес його мистецького зростання.

Початок театральної кар’єри 

Дуже скоро Україну охопило полум’я Першої Світової війни. Це дещо змінило плани на життя чоловіка. Через воєні дії, змушений був закінчити навчання в Українській гімназії пізніше. Опісля – подався до новоствореного театру Леся Курбаса “Тернопільські театральні вечори”. З перших днів перебування у трупі, Бортник дуже наполегливо працював над удосконаленням своєї майстерності та дикції.

Разом із ним, у театральній трупі перебував ряд професійних акторів: М. Бенцаль, Г. Юрчакова, М. Косак-Чернявська та інші. Завдяки своєму титанічному труду, Бортнику вдалося досягти чималих успіхів у цій галузі. Він співав у хорі й навіть брав участь у балеті. Звісно, що такий широкий спектр діяльності не залишився непоміченим. На професійній сцені виконував найрізноманітніші ролі. Брав участь у п’єсах Г. Квітки-Основ’яненка та І. Карпенка-Карого. Його зростанню варто завдячувати й талановитому Лесю Курбасу, який надавав Януарію слушні настанови і поради.   

Повернення у театр 

Наприкінці Першої Світової війни Бортник знову повертається у театральне життя. До цього він перебував на службі в армії. Януарій вступає до театральної трупи М. Бенцаля й стає актором Українського театру у Тернополі. Через деякий час його було реорганізовано. У 1920 році театр знову зазнає змін. Трупа М.Бенцаля об’єднується із трупою Г. Юри та перетворюється на театр ім. І. Франка. Однак актор дуже швидко залишає цей театр за невідомих обставин. Він повертається до Тернополя. 

Драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка

У Тернополі, в якому розпочався мистецький шлях актора, деякий час працює у Драматичному театрі. Що цікаво, саме у цьому місці українських режисер розпочинає дружбу з молодою акторкою Ганною Бабіївною. Ця дружба для обох завершилася палким коханням, але, на жаль, дуже трагічним. Через деякий час закохані переїжджають до Уманщини. 

Януарій Бортник і видавнича діяльність 

У 1921 році Януарій стає режисером Білоцерківської драматичної студії. Фактично з цього часу розпочинається його професійне удосконалення у цьому напрямку. Що цікаво, колишній учитель Лесь Курбас у цей час теж працює режисером, проте у Київському театрі ім. Т. Г. Шевченка. Так чи інакше, професійна діяльність Бортника і Курбаса тісно переплітається протягом усього життя. 

У 1923 році Білоцерківську драматичну студію, режисером якої був Януарій Бортник, було реорганізовано у ІІІ майстерню “Березоля”. Цьому передувало створення в Києві першої школи режисерів. А три курси у ній майбутній керівник харківського театру навіть успішно завершує. 

Режисерська лабораторія театру “Березіль”, 1925 р. Зліва сидить Я. Бортник

Відтоді попри театральну діяльність, український актор веде й активну видавничу. Зокрема працював кореспондентом у місцевій газеті. А ще був викладачем професійних курсів. Вони вирізнялися серед усіх своєю змістовністю й цікавим наповненням. На курсах розповідали все те, що стосувалося тогочасного театрального життя, культурних заходів тощо. Це, наприклад, про їх створення чи організацію. На заняттях вчилися покращувати дикцію, імпровізацію та пластику.

“Веселий Пролетар”

У 1927 році у місті Харків було створено український театр малих форм “Веселий Пролетар”. Його Януарій Бортник очолював до 1930 року. Цей колектив створила Всеукраїнська рада профспілок. На їх кошти цей театр навіть деякий час існував. “Веселий Пролетар” повинен був стати центральною методичною майстернею. Свою увагу передусім звертав на “малі жанрові” форми. Від початку його діяльності, тут панувала дружня і творча атмосфера. Колектив постійно перебував у пошуку нових творів для інсценізації. На жаль, цей театр не мав свого постійного місця розміщення адже був мандрівний. Але на цьому труднощі не закінчувалися. Театру не вистачало технічного устаткування.  

Справа наліво першим стоїть Я. Бортник

Януарій намагався втілити ідеї Леся Курбаса у діяльності “Веселого Пролетаріату”.  У 1930 році, у той час, коли його ще очолює Бортник, театр гастролює Дніпропетровщиною. Усі його вистави отримують схвалення радянської влади. Про “Веселий Пролетаріат” пише навіть московська преса, на їх вистави роблять детальні огляди. Це, передусім, завдяки режисеру, який завжди малював чіткий зовнішній малюнок на сцені, давав чіткі й корисні настанови щодо того, як поводити себе на сцені у тій чи іншій ролі. Репертуар театру складався з різних за обсягом і змістом сценічних творів. Це могли бути як трагічні нариси, так і анекдоти. 

Афіша вистави “Шпана” у театрі “Березіль”, режисером якої є Я. Бортник

Та з початком нового театрального сезону 1930-1931 року, Януарій Бортник покидає “Веселий Пролетар” і розпочинає працювати у Харківській державній музкомедії режисером. До речі, у ній він поставив п’єсу “Наталку-Полтавку”, “Сухий закон”, “ Людину і зброю”. Щодо тематики вистав, то вони завжди були різноплановими. У них висвітлювали усі актуальні тогочасні події й проблеми, які, звісно не суперечили політиці СРСР. Це, наприклад: боротьба з бюрократизмом, участь жінки в будівництві нової держави тощо. 

До театру Януарій приводить чимало молодих акторів, перекладачів, музикантів тощо. Колектив поповнився молодими талантами. Через 3 роки розпочинає працювати у Дніпропетровському театрі ім. Т. Шевченка. Там перебуває близько 2 років. 

За що репресували митця?

На жаль, життя Януарія Бортника і його дружини Ганни Бабіївни завершилося трагічно. Вони обидва стали жертвами сталінських репресій. Перебуваючи на піку своєї професійної кар’єри, митця безпідставно звинувачують у націоналізмі. У 1938 році талановитого режисера розстріляли. Після розстрілу чоловіка, Ганну заарештували НКВС СРСР. Через деякий час піддали судилищу позасудовою трійкою. Згідно з обвинуваченнями чоловіка, Ганну визнали як дружину ворога народу, через що її ув’язнили ще на 5 років.

Я. Бортник з дружиною Г. Бабіївною

Януарія Бортника було реабілітовано лише у 1956 році. В історію українського мистецтва, митець увійшов як актор, режисер, талановитий драматург і продовжувач справи Леся Курбаса. 

Comments

.,.,.,.