Талановитий актор і режисер Богдан Антків

Галичина завжди вирізнялася своїми багатими театральними традиціями. Незважаючи на утиски радянської влади, у ХХ столітті в регіоні завдяки талановитим режисерам і акторському складу, театр набуває нових форм і барв. Далі на ternopil-trend.

Чимало знаних діячів того часу займають важливе місце те лише в мистецькому житті України, але й Європи. Серед них виділяється музикант, режисер, драматург і заслужений артист УРСР Богдан Антків. 

Що відомо про Богдана Антківа?

Талановитий Богдан Михайлович Антків народився у селі Острів, що на Тернопільщині, 14 січня 1915 року. Професійна діяльність батька зосереджувалася навколо музичного мистецтва, працював диригентом, чому, до речі, сам навчився, а також був керівником аматорського хору і театру. Можливо саме це стало провідним фактором у подальшій творчій реалізації українського митця. Завдяки батьку, Богдан отримав перші навички з театрального мистецтва на сільській сцені. Відтоді вирішив продовжувати цю справу, і тому вступив на заочні курси диригування у Львові, які тривали всього 6 місяців. Проте до великого міста не переїжджає. У Острові Антків керував сільським хором, який виступав на усіляких фестивалях, концертах і в церкві. 

Разом із тим, розвивав драматичний гурток. У ті часи в Україні працювало всеукраїнське товариство “Просвіта”, яке неабияк непокоїло польський уряд через її національне виховання. За активну діяльність у товаристві, тогочасна влада примусово виселяє Антківа з Тернопілля до Закарпаття. Та навіть будучи далеко від дому, український диригент своєї справи не покинув. Там працював у кооперативно-кредитній спілці, і разом із тим, займався керуванням хорів, які виступали зі своїми концертами по всій території Закарпаття. У репертуарі налічувалося чимало пісень на стрілецьку і народну тематику. 

Постать Богдана Антківа тісно переплітається з Тернопільщиною. Інсценізовані ним поеми Шевченка, вдалося поставити завдяки аматорським колективам у рідній місцевості. Всього рік співав при Тернопільській обласній філармонії, після чого займався керуванням гуртка в рідному селі. Йому вдалося побачити на власні очі й пережити дві війни, та це не зламало митця. 

Друга Світова війна змусила зупинити роботу майже всіх культурних установ нашого регіону. У цей час, незважаючи на воєнні дії, Антків працював хормейстером у Тернопільському драматичному театрі імені І. Франка. Проте вже згодом, через те, що місто було вщент зруйноване, переїхав до Чорткова, де тимчасово працював театр. 

Після закінчення війни, культурні установи і хори повернулися на свої колишні місця. У той час театр отримав нову назву Тернопільського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Фактично від початку його створення і аж до 1963 році тут працював Богдан Антків. Йому вдавалося поєднувати режисерську роботу з акторським мистецтвом. Справді, глядачі дуже любили дивитися вистави, у яких приймає участь Антків, адже йому завжди вдавалося дуже влучно передати емоції та переживання своїх героїв. Ще однією слабкістю в актора була музика. Він навіть деякий час займався написанням музичних творів для своїх постанов. За таку плідну працю в культурно-мистецькому житті, отримав звання заслуженого артиста України. 

Закінчивши свою мистецьку діяльність на Тернопільщині, Антків переїжджає до Львова де до кінця свого життя працює у Львівському академічному театрі ім. Марії Заньковецької. За його участі вдається поставити не одну чудову п’єсу, яку високо оцінили критики й глядачі. Наприкінці ХХ століття талановитий актор помирає. Разом із ним, у вічність відійшла ціла епоха театрального життя. Поховали режисера у Львові, на території Личаківського цвинтаря. 

Становлення Богдана Антківа як режисера та актора

У другій половині ХІХ століття, на Галичині, зокрема Тернопільщині відбулася низка культурних зрушень. Це перш за все становлення товаристського театру “Руська бесіда”, які дуже сильно підтримували діяльність мандрівних театральних труп. У той час вони були дуже поширеними через утиски та заборони українських діячів. На початку ХХ століття на культуру й освіту в Україні свою діяльність спрямовувало товариство “Просвіта”. В її сільському осередку працювали театральні, духовні, хорові та мандолінові гуртки. Їх учасниками було насправді чимало талановитих українців. 

Фотографія ілюстративна

У одному із таких гуртів в рідному селі Острів, ще в дитинстві, вперше з театральним мистецтвом познайомився Богдан Антків. У той час їх репертуар складався переважно з українських та зарубіжних драматургів. Щоправда, до діяльності цих установ дуже скептично ставився тогочасний уряд, а згодом взагалі й заборонив їх. 

Богдан ще з дитячих літ проявляв інтерес до мистецтва, відтак, намагався популяризувати культурне й просвітницьке життя на Тернопіллі. У 1944 році будучи вже досвідченим диригентом, Антків розпочав працювати в музично-драматичному театрі. Там обіймав пост хормейстера. 

Мистецька діяльність у роки Другої Світової війни

Щодо професійної акторської діяльності, то вперше Богдан її розпочав у приміщенні Тернопільського державного українського драматичного театру імені Івана Франка. На той час це був один із осередків культурного і мистецького життя міста. Проте тут виникали певні труднощі і проблеми. Перш за все, це брак акторів на вистави. Тоді в Тернополі мав відбутися реліз п’єси І. Карпенка-Карого “Безталанна”, але виконавця на головну роль Гната не було знайдено. Зваживши всі “за” та “проти”, дирекція запропонувала Антківу спробувати себе у театральній справі. Звісно, що режисер вже мав певні навички у цій справі в минулому, тому погодився. 

Антків у кіномистецтві

З цього часу Богдан Антків розпочав свою професійну акторську кар’єру на тернопільській сцені. Вона виявилася дуже успішною. Так, як це все відбувалося у часи Другої Світової війни, а місто слугувало прифронтовою зоною, то діяльність театру дещо гальмувалася. Неодноразово колектив переїжджав до Кременця та Чорткова, а згодом знову повертався до Тернополя. Актори часто виступали серед мешканців міста, обслуговували госпіталі, військові частини тощо. Тим не менш, це не завадило Антківу зіграти чимало яскравих ролей.

Які ролі вдалося зіграти талановитому актору?

Богдан Антків став успішним актором і улюбленцем публіки. За весь період роботи у Тернопільському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка, йому  вдалося перевтілитись у роль Микити “Дай серцю волю, заведе неволю” М. Кропивницького, Василя в “Циганці Азі”, Марка “Мати-наймичка”, Гриця “Ой не ходи Грицю та й на вечорниці”, Тараса Голоту “Правда” та інші.  Щоправда, у тих, в кого вдавалося перевтілитися  актору були надто різними, з різними долями, характерами і навіть епохами. Але завжди Богдану вдавалося блискуче справитися з поставленою задачею.За такий професіоналізм, його високо оцінили не тільки в регіоні, але й на території усієї України, за що отримав почесне звання заслуженого артиста УРСР. Насправді, важко сказати точну цифру, скільки всього ролей вдалося зіграти Богдану Антківу за всю свою професійну діяльність, відомо, що у Тернопільському драмтеатрі їх було більше 100.

Найяскравішими стали вистави класичного українського репертуару та героїко-романтичного плану. Дуже запам’ятався його образ Северина Наливайка, про який потім писало чимало газет Тернополя, Львова та навіть Києва. Проте справжнього успіху принесла  роль Тараса Голоти з “Правди”. Прем’єра вистави відбулася ще у 1949 році. Що цікаво, Богдан Антків був лауреатом республіканського фестивалю “Перша театральна весна”. 

Творча спадщина українського актора є неабиякою. Сучасне театральне мистецтво завдячує Богдану Антківу та його таланту, за чудові ролі й величезний вклад у розвиток мистецтва Галичини другої половини ХХ століття.

Comments

.