Микола Бенцаль: забутий геній театрального мистецтва?

Провідним генієм театрального мистецтва Тернопільщини, якому, на жаль, не судилося прожити довге і щасливе життя є Микола Бенцаль. Про цю постать в історії театрального мистецтва, мабуть, чули не багато людей. Перебуваючи на піку своєї творчої діяльності талановитий актор і режисер раптово помирає від серцевого нападу у віці 47 років. Та не варто забігати наперед, пропонуємо вам більш детальніше ознайомитися із життям та творчістю митця. Далі на ternopil-trend.

Біографія Миколи Бенцаля

Микола Бенцаль народився 24 травня 1891 року в селі Курівці. Зараз це сучасний Тернопільський район Тернопільська область, однак колись ця територія входила до складу Австро-Угорщини. На жаль, про дитинство та юність актора нам мало що відомо, як і про його батьків. Майже усе життя Миколи промайнуло у місті Лева. Там вперше розпочав працювати у театрі. 

Спершу навчався рік у Львівській школі диригентів хору та гри на скрипці. Після цього, через 2 роки, подався у Народний театр товариства “Українська бесіда”, що у Львові. Варто зазначити, що це був перший український професійний театр у тогочасній Австрійській імперії, а, згодом, у Австро-Угорщині. Микола Бенцаль працював там до його офіційного закриття, з 1910 по 1924 рік. У липні того ж року, товариство “Української Бесіди” через брак фінансової допомоги припиняють надалі опікуватися театром, тому він припиняє свою діяльність. Проте Бенцаль не працював у цьому театрі постійно, а брав чималі перерви. Паралельно вів свою діяльність у Тернополі. 

Театр Української Бесіди у Львові

Микола Бенцаль у Тернополі

У Тернопільських театральних вечорах Бенцаль від початку його заснування, з 1915 року, і аж до його закриття – 1917 року. Першим керівником і організатором “вечорів” був Лесь Курбас, а через рік на цю посаду вступив Микола Бенцаль. З його приходом розпочинається другий етап у житті цього театру. На жаль час, у який творив український режисер у Тернополі був неспокійним. Тривала Перша Світова війна. Так, як Тернопіль знаходився неподалік прифронтової зони, то це дещо ускладнювало роботу культурних установ міста загалом. Однак через деякий час відбулося так зване “політичне потепління”. Російська влада, яка окупувала Тернопіль, час від часу навідувалась на вистави до Тернопільських театральних вечорів. Тому навіть попри складність часів, театральне життя в місті розвивалося.

Колектив Тернопільських театральних вечорів 1916 рік

 У “вечорах” Бенцаль намагався продовжувати усталені порядки і традиції свого попередника. Загалом Курбас як митець йому дуже імпонував. Постановки Бенцаля, так само як і Леся Курбаса, користувалися популярністю та прихильністю навіть серед представників російської царської армії. Прем’єри відзначалися своєю оригінальністю, музикальністю та правильним настроєм. Попри те, що режисер намагався дотримуватися традицій свого попередника, він вносив і деякі зміни у театр, зокрема удосконалював його. Наприклад, йому вдалося розширити репертуар. 

Микола Бенцаль вів дружбу з багатьма відомими представниками української культури. Тісний зв’язок театр підтримував із Київським театром Миколи Садовського. До “Тернопільських вечорів” навіть запросив відомого бас-співака і актора галицьких театрів Івана Рубчака. З його приходом у трупу, неабияк розширився репертуар. На сцені дедалі частіше ставили “Запорожця за Дунаєм”, “Пошились в дурні” Кропивницького та інші. Загалом період, у якому творив відомий режисер в місті Тернопіль, можна вважати досить плідним, беручи до увагу політичні події, що розгорталися на теренах країни. Паралельно з цим, перебував деякий час на посаді директора Тернопільського драматичного театру. Щоправда, це тривало недовго. 

Подальша діяльність режисера

У 1919 році  відновлені “Тернопільські вечори” перейменували на “Новий Львівський театр”. У художнє керівництво окрім Миколи Бенцаля, входили ще Амвросій Бучма та Володимир Калин. Новий театр гастролював не тільки у межах Тернопілля, але й Вінничиною та Хмельниччиною. Їм вдалося здійснити постанову таких вистав: “Суєта”, “Мартин Боруля” Карпенка-Карого, “Зимовий вечір” Старицького, “Молодість” Гальбе та багато інших. Микола Бенцаль недовго попрацював і в цьому театрі-близько рік.

Гастрольна поїздка акторів театру імені І. Тобілевича

Через 6 років талановитий режисер вступає до театру українського та галицького актора Йосипа Стадника. Там працював з 1926 по 1929 рік. У 1930 році Бенцаль і його дружина Олена приєднуються до театру ім. Тобілевича. Там разом працюють близько 8 років. Так як за плечима у режисера знаходився чималий досвід і цікаві знайомства з провідними творцями того часу, то у цей театр із собою приніс багато нового. Про нього можна віднайти багато позитивних відгуків серед львівської періодики. Критики зазначають, що Бенцаль не тільки працює на професійній сцені, але й живе нею. У театр ім. І. Тобілевича увійшов яскраво. Першою виставою стала “Ой, не ходи, Грицю” М. Старицького. Її одразу дуже позитивно сприйняла публіка. У 1931 році Бенцаля обирають новим режисером. Тоді ж театр розпочинає свої гастролі усіма великими містами й містечками Галичини з метою покращення свого матеріального становища. У 1934 році вони відвідали Тернопіль. 

Бенцаль-актор

За таке досить коротке життя, Миколі Бенцалю вдалося принести в український театр чимало нового. Його п’єси користувалися шаленою популярністю не тільки серед любителів театру, але й серед професійних знавців цієї справи. Окрім режисерської діяльності, Микола був професійним актором. Він виконував різноманітні ролі, як героїчні так і комічні. Йому вдавалося майстерно перевтілитися у будь-якого персонажа, а це, насправді, міг зробити далеко не кожен професійний актор. 

Джерело: фото Фотографії старого Львова

Із цікавих ролей, які зіграв на сцені Бенцаль, це: Омелько із “Мартина Борулі” І. Карпенка-Карого, Лукаша з “Лісової пісні” Л. Українки, Возний із “Наталки-Полтавки” І. Котляревського, Хома, Гриць із “Ой,не ходи, Грицю” М. Старицького та багато інших. 

Сімейне життя

Микола Бенцаль перебував двічі у шлюбі. Перша дружина Теодозія Бенцалева була на 3 роки молодшою від чоловіка. Вона працювала акторкою, спочатку в львівському театрі товариства “Руська бесіда”. Разом із коханим гастролювала Тернопіллям. Про те, як саме познайомилася із Миколою невідомо. У 1911 році разом із Миколою проживала у селі Довжанка теперішнього Тернопільського району Тернопільської області. Деякий час навіть працювала у “Тернопільських театральних вечорах”, а згодом в Українському театрі у тому ж місті. Однак з невідомих причин помирає у 1919 році. 

Другою дружиною Миколи Бенцаля була уродженка Хмельниччини, українська співачка оперети та актриса Олена Бенцаль-Карп’як. Вона відома завдяки своїм виступам у Новому львівському театрі, “Українській бесіді” і у трупі Й. Стадника. Що цікаво, якщо переглянути рід діяльності кожної жінки Бенцаля, то він так чи інакше пов’язаний з театральним мистецтвом. 

Син Я. Бенцаль-Євшан

У Миколи Бенцаля було 4 дітей. Найперша, Софія, на жаль померла не проживши року. Причина смерті до сьогодні невідома. Ярослав Бенцаль-Євшан серед усіх вирізнився своєю активною громадською діяльністю. Він був членом ОУН, а з 1953 року обіймав посаду керівника Секретаріату Проводу Закордонних справ ОУН. До кінця життя залишався вірним своїм принципам і світобаченню. 

Про Івана Бенцаля, третю дитину Миколи до сьогодні мало що відомо. Він народився 1917 року в місті Тернопіль, студіював у Львові. Там навчався на архітектора. У 1941 році його засудили до ВМП. Останній син, Любомир, за офіційною інформацією пропав у Львові, ймовірно у 1941 рік. До сьогодні залишається невідомим те, що саме трапилося з ним. 

Comments

.,.,.,.