Орест Савка – режисер з великої літери

Смерть завжди поряд. З кожною смертю ми стаємо цинічнішими до живих і померлих. Навіть якщо вони відомі і здійснили чимало для держави, громади, суспільства. 16 червня смерть забрала Ореста Савку – тернополянина, митця, режисера, громадського діяча. Детальніше про це розповість видання ternopil-trend.

Як повідомляє Суспільне, Орест Іванович Савка – це творча людина, яка багато часу та зусиль вклала в розвиток театрального мистецтва на Тернопільщині.

Про життя митця

Орест Савка народився в селі Крогулець, що на Гусятинщині 1939 р. Після Другої Світової війни навчався в Красноярському краї, Москві, Тернополі, Теребовлі, Києві, та відомих українських театральних режисерів сучасності, як от Я. Геляса, Г. Макарчука, Е. Мірошника, ін. Був актором Тернопільського обласного музично-драматичного театру, а далі 40 років режисером, головним режисером, художнім керівником Копичинецького народного аматорського театру імені Богдана Лепкого (Центру культури і дозвілля м. Копичинці). Працював також в ОДА на посадах помічника голови ОДА, начальника управління культури ОДА, депутат Копичинецьокї міської та Гусятинської районної рад, старшого наукового співробітника Музею політичних в’язнів і репресованих у м. Тернопіль.

Помер Орест Іванович у свої 83 роки – 16 червня 2022 р. і похований в Копичинцях. 

Творчі успіхи Ореста Савки

Крім, безпосередньої роботи в театрі, на політичній ниві, митець багато допомагав розвиватися аматорським (не професійним) театрам області. Був художнім керівником Тернопільського Народного драматичного театру-студії “Сузір’я”. В одній з вистав цього театру – “Розлучені теж сміються” мала роль Катерина “Пташка” – тернополянка, яка боронила Азовсталь, а зараз в полоні російських загарбників. Поставив також ряд вистав на українську, козацьку тематику.

Усе своє життя він присвятив театру і театральному мистецтву. Він не шукав високих заробітків чи значних нагород, але шукав таланти, сприяв розвитку аматорських, містечкових, сільських театральних труп, бо розумів, що культуру треба примножувати усюди. 

Митець був автором сценарії та головним режисером всеукраїнських фестивалів. 

Завдяки його праці ряд творчих колективів отримали звання народних. Зокрема, драматичний театр обласної наукової станції з м. Хоростків, театр поезії “Слово” в Копичинцях. Його зусиллями було створено театр-студію “”Новий світ” в Тернополі.

Нагороди

Митець був нагороджений орденом “Знак пошани” орденами Українського козацтва “Віра” та “Честь”, відзнаками Мінкульту та відзнакою до дня народження Романа Шухевича. Також отримав премію імені братів Богдана та Левка Лепких, імені Володимира Гнатюка.

Про нього приязно відгукувались колеги, учні, друзі, рідні. 

Отже, наше життя не вічне, але кожен з нас має зробити максиму для того, щоб залишити наступним поколінням спадок, яким може гордитися, яке може викликати натхнення в народу, яке дозволить цьому народу відчувати свою особливість, значущість, унікальність та самобутність. Так зробив Орест Савка. А тому De mortuis aut bene, aut nihil друзі, як говорили давні римляни. 

Comments

.