Ярослав Геляс і його мистецька діяльність у Тернопільському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка 

Чимало акторів і режисерів рідного краю залишаються достеменно невідомими нашим сучасникам. Проте зростаючий інтерес до українських митців, перш за все в театрознавстві, мотивує до поглибленого вивчення постатей та їх діяльності в тій чи іншій сфері. Одним із таких є заслужений артист УРСР Ярослав Геляс, що свого часу привертав увагу глядачів чудовими театральними постановками у Тернополі. Далі на ternopil-trend.

Що відомо про Ярослава Геляса?

Народний артист УРСР Ярослав Томович Геляс народився у селищі Терпилівка, теперішнього Тернопільського району, Тернопільської області. 

Ті часи були не найкращими для усієї світової спільноти, адже на дворі тривала Перша Світова війна, яка принесла не одній українській родині біль, розруху та велике горе. Чим займався майбутній український актор в дитячому та підлітковому віці достеменно не відомо. Щоправда, постать Геляса зараз є однією з тих, яка потребує достеменого вивчення, адже про нього є не так багато відомостей, які потребують історичного уточнення та доповнення. 

Деякий час Ярослав працював актором і помічником мандрівного театру. Спочатку під керівництвом режисера Богдана Сарамаги, а потім Йосифа Стадника. У цей час йому вдалося вдосконалити свої професійні навички і  працювати з талановитими постатями свого часу, від яких Ярослав перейняв чимало важливого для подальшого кар’єрного зростання. 

Вдосконалював свою майстерність в одному з театрів, що тоді діяв на Західній Україні у Івано-Франківську, Українському народному театрі імені Івана Тобілевича, згодом у низці львівських закладів: Львівському академічному драматичному театр імені Лесі Українки, Першому українському театрі для дітей та юнацтва і Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької. 

І це не дивно, адже Львів на той час був одним із центрів культурного розвитку. Це місто згуртував навколо себе талановитих митців, письменників, акторів і всю тодішню еліту, яка залишила після себе неабияку творчу спадщину. Зараз ми лише можемо гордитися і насолоджуватися цими чудовими здобутками.

Проте діяльність Геляса розповсюджувалася не тільки на Західну Україну. Йому вдалося попрацювати деякий час у Києві, Харкові, Одесі і навіть на Закарпатті. Насправді, це було хорошим досвідом для митця, почерпнувши для себебагато нового від колег, він проніс це крізь сцену до глядачів. 

Більше 10 років Ярослав Геляс перебував у Тернополі. Там обіймав пост головного режисера й актора у театрі імені Т. Г. Шевченка. Згодом переїхав до Ужгорода, де продовжив свою діяльність у Закарпатському державному музично-драматичному театрі. Про подальше життя й творчість митця достеменно не відомо. У 1992 році Ярослав Геляс помер, а поховали його на Личаківському цвинтарі у Львові. Вивченням біографії та творчої спадщини українського режисера займалося чимало українських дослідників, зокрема Р. Коломієць, І. Данилова, Р. Пилипчик та інші, але, на жаль, цього виявилося недостатньо, а в його життєписі ще багато пробілів, які потребують доповнення. 

Ярослав Геляс і його театральне мистецтво у Тернополі

Біографія українського діяча Ярослава Геляса дотепер залишається однією з маловивчених. Це ж стосується і його театральною діяльності, зокрема на Тернопіллі, де тривалий час жив і творив “маестро”. Звісно, що йому вдалося принести на кожну сцену багато нового, тим, чим зараз продовжують послуговуватись в театральному мистецтві. Ярослав Геляс є яскравою постаттю в історії українського театру ХХ століття. Згідно його біографії, з 1963 по 1974 рік митець перебував у Тернополі, де працював головним режисером театру і його актором. 

У той час з його ім’ям пов’язували найбільші успіхи й здобутки колективу. Завдяки йому, Тернопільський драматичний театр імені Т. Шевченка здобув всесоюзне визнання й став широко відомим на території України, тогочасної УРСР. Під керівництвом талановитого режисера, чимало молодих акторів неабияк виросли в театральному мистецтві, чим завдячують діячу культури. Вистави користувалися успіхом тернополян, а в деяких з них, Ярослав Геляс виступав не тільки режисером, але й показав себе як талановитий актор. 

Постановка “Украденого щастя” у Тернопільському драмтеатрі

Однією з найуспішніших і найвідоміших постановок на сцені Тернопільського театру є драма “Украдене щастя” І. Франка. На думку критиків і українських дослідників, тоді було створено один із найкращих образів головного героя Миколи Задорожного завдяки Ярославу Гелясу.

“Украдене щастя” це п’єса І. Франка, написана в 1894 році. Твір був настільки популярним, що до нього в різні часи зверталося й продовжують звертатися чимало режисерів. Відомо, що зараз вона з успіхом йде на сценах українського театру.  У Тернопільському драматичному театрі імені Т. Шевченка її постановка йшла близько півроку. Вперше прем’єра відбулася взимку 1974 року. Тоді її розігрували не лише як драму Франка, але й Геляса, через що, згодом актор був змушений покинути Тернопіль та переїхати на Закарпаття. З цією виставою пов’язують і завершення творчого періоду Геляса у Тернополі. 

Насправді, театральна справа в місті Тернопіль, виявилася неабияк цікавою і плідною для Ярослава Геляса. Вона позначилася, перш за все, в цікавих режисерських та акторських роботах, які вдалося реалізувати на сцені. У драматичному театрі було поставлено більше три десятки вистав. Першою тернополяни побачили “Ой піду я в Бориславку” І. Франка, а останю, на жаль, “Украдене щастя”. Ці вистави були настільки цікавими, що їх відвідувало щоразу чи не все місто. У роботі над цією п’єсою, за переконаннями знавців, режисер найкраще розвинув традиції театру. Звісно, що він не надто її видозмінював, залишив основну спрямованість Франкового твору і майстерно передав це на сцені. 

Ярослав Геляс у кіномистецтві

Проте Геляс не просто зобразив те, що хотів донести глядачам автор, а пішов іншим шляхом, йому вдалося дослідити людські особистості й передати свій сценічний варіант твору. Безумовно, йому це вдалося з успіхом. Початок вистави дещо зобразив по-новому, з піснею “Гей, браття опришки!”. Вона стала символічною у п’єсі, адже спрямовувалася проти тих, хто став руйнівником людського щастя, у перегукуванні з художнім твором. Дещо новаторськими виявилися і канонічні сцени вечорниць, забав молоді тощо. 

 З інших робіт, виділяються “Камінний господар” Л. Українки, “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, “Наталка-Полтавка” І. Котляревського та інші.

Ярослав Геляс і його роль Миколи Задорожного

Окрім того, що Ярослав Геляс працював режисером Тернопільського драматичного театру імені Т. Шевченка, він ще був і його актором. У п’єсі “Украденого щастя” допрацював і зіграв вперше роль Миколи Задорожного. Для цього, артист тривалий час займався вивченням сутності драматургічного матеріалу й моделюванням обставин, які подав автор у драмі. Задумавшись над долею головних героїв, прийшов до висновку, що Франко зобразив трагедію не окремих людей, а всіх українців.

Перша поява на сцені вразила усіх і змусила глядачів прикувати свою увагу до актора. Його рухи і навіть погляд передавали ту любов до дружини, те почуття, що хотів донести Франко у своєму творі. Роботу над таким складним образом Ярослава Геляса неабияк високо оцінили критики. У цій ролі йому вдалося довести образ до його пластичної виразності й довершеності. Що цікаво, на цю роль разом із Гелясом було затверджено ще одного виконавця С. Онипку. У газеті “Вільне життя” навіть містилося порівняння їх художньої майстерності. Це були кардинально різні образи, у Онипки більш лагідний і стриманий, у Геляса навпаки, вибуховий, бунтівний. 

Тому у своїй постановці п’єси “Украдене щастя”, український режисер не порушив закладені Франком художні втілення, а навпаки, їх ще дужче розвинув і підібрав те, що відповідає оригіналу. Втілення образу головного Михайла Задорожного не раз привертала увагу не тільки глядачів, але й істориків своєю неповторністю й чудовою інтерпретацією. 

Comments

.