Михайло Вериківський – творець першого українського балету

Михайло Вериківський є видатним композитором, українським митцем ХХ століття. Він усе своє життя працював на мистецькій ниві як диригент у театрах, творець музичних творів і музично-громадський діяч. Народився у Кременці, проте все життя творив у самому «серці» української культури- місті Києві. Далі на ternopil-trend.

Дитинство та юність українського митця

Український композитор Михайло Вериківський народився 1896 року в місті, що пронизане славним історичним минулим –  Кременець, на півночі Тернопільщини, серед мальовничих Кременецьких гір. Його сім’я палко любила і шанувала все українське, зокрема слово та музику. Михайлику змалку прищепили любов до народної пісні. Це мало вплив на подальше його становлення як композитора і творця музичного мистецтва на теренах рідної землі. 

Навчався у початковій школі в рідному місті. Вступив до Кременецького двокласного міського училища. Вирішив здобувати музичну освіту й в подальшому пов’язати своє життя із мистецтвом. З 1912 по 1914 роки навчався в Кременецькому комерційному училищі. Михайло опанував ази з музики, навчився грати на віолончелі та фортепіано. В училищі навіть був учасником симфонічного оркестру. Керував хором.

Перші творчі спроби 

В «училищний» період Михайло Вериківський пробує себе як композитор. Він пише кілька романсів і фортепіанних прелюдій. Відомо, що один із його доробків навіть виконувався на концерті в Кременецькому комерційному училищі. Проте, що це був за твір достеменно не відомо. Ранній період творчості як і здобутки молодого композитора до наших днів, на жаль, не збереглися. 

Становлення Вериківського як композитора можна вважати вдалим. Його музичні твори знаходять відголоски на училищній сцені, а у подальшому – на великій українській серед тисячі поціновувачів справжнього українського мистецтва. Завершивши Кременецьке училище у 1914 році, Михайло Вериківський їде до Києва та вступає до консерваторії.

Становлення українського композитора у Києві 

Чи не у Київ і Харків колись з’їжджалася уся тогочасна українська інтелігенція. Ці міста давали можливість молодим талантам  заявити про себе на всю країну та світ. Михайло Вериківський у 1914 році вперше приїжджає до Києва. Розпочинає студіювати у Київській консерваторії. У 1920 році його призначають на посаду керівника Українського національного хору.  У 1922 році розпочинає викладати в Музично-драматичному інституті Миколи Лисенка та Київській консерваторії. 

Київська консерваторія

З 1926 по 1928 роки працює диригентом Київського театру опери та балети. Тоді ж про Михайла Вериківського дізнається все більше людей. Пише хорові духовні композиції. У наступне десятиліття активно співпрацює із кращими театрами, це зокрема: Харківським театром Революції, «Березолем» Леся Курбаса та іншими. Його твори активно публікуються в збірках. На сценах їх завжди супроводжують оплески.

Михайло Вериківський з 1928 по 1935 роки працював диригентом у Харківському театрі опері та балету. Заступив на посаду очільника українського хорового колективу, національної заслуженої академічної капели «Думка» у 1940 році. 8 років був науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. У роки німецько- радянської війни Київський оперний театр було евакуйовано до Іркутську. Вериківського разом із сім’єю відправили до Уфи. Проте маестро не бажав залишати репетиції в театрі. Він приїжджав до Іркутську та спостерігав за підготовкою. 

Сидять у першому ряду (зліва направо): Максим Рильський, Юрій Іванов-Меженко, Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Юхим Михайлів, Михайло Вериківський, Пилип Козицький. Сидять у другому ряду (зліва направо): Наталя Романович-Ткаченко, Михайло Могилянський, Василь Еллан-Блакитний, Сергій Пилипенко, Павло Тичина, Павло Филипович, Савелій Футорянський. Стоять у третьому ряду (зліва направо): Дмитро Загул, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Григорій Косинка, Володимир Сосюра, Тодось Осьмачка, Володимир Коряк, Михайло Івченко, Борис Якубський. Фотографію зроблено з нагоди приїзду до Києва групи харківських письменників (В. Еллан-Блакитний, М. Хвильовий, П. Тичина, С. Пилипенко, М. Йогансен, В. Коряк, В. Сосюра). З грудня 1923 р. в залі театру ім. Шевченка відбувся їх літературний вечір. Джерело: фото uk.wikipedia.org

Після завершення Другої Світової війни, Вериківський отримав квартиру в Києві. У них ще був будинок в Ірпені, який вони не залишили. Приїжджав в Ірпінь час від часу відпочити з сім’єю. Михайло Іванович товаришував із багатьма відомими українськими діячами. Це і Павло Тичина, Максим Рильський тощо.

У 1940-х роках український композитор був очільником проекту створення гімну УРСР. Зберігся деякий нотний матеріал і пропозиції Вериківського та інших українських діячів. Маестро був шанованою людиною серед українських і радянських митців. Його постійно запрошували на музичні концерти, фестивалі, вечори. Там він був не лише звичайним слухачем, але й почесним гостем. 

Меморіальна дошка Михайлу Вериківському в приміщенні Київської консерваторії. Джерело: фото uk.wikipedia.org

До 1960-го року викладає при Київській консерваторії, був її професором. Михайло Вериківський став заслуженим діячем мистецтв УРСР. Його мистецька спадщина налічує сценічні та симфонічні твори. У віці 62 років український диригент і композитор раптово помирає у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

 Про земляка пам’ятають на Кременеччині. У місті Кременець, де й народився маестро, неподалік його будинку було встановлено пам’ятну таблицю, а у 2016 році з нагоди 120 річниці відкрили музей композитора. Його іменем було названо кілька українських вулиць, а також музичні школи.

Опера 

У багатьох музичних жанрах Михайло Вериківський виступає першовідкривачем. Його спадщина є чималою. Вона охоплює чи не всі відомі на сьогодні музичні жанри. За своє життя композитор створив більше 400 творів. Чільне місце посідають сценічні та симфонічні. У власному доробку митця знаходиться 5 ліричних опер і одна сатирична. Це «Діла небесні», «Сотник», «Втікачі», «Слава», «Наймичка». Деякі з них побудовані на основі сюжетів українських письменників, наприклад «Наймичка» за Т. Шевченком. У ній було розкрито типову тему поезії митця. Ця опера складається з 5 картин. 

Джерело: фото uk.wikipedia.org

Перша опера Вериківського була написана за сюжетом твору Лесі Українки «Лісова пісня». Її назва є тотожною драмі. У 50-х роках минулого століття композитор створює над оперою «Карнавал у Сент-Іштвані» і «Слава». Та роботу над «Карнавалом у Сент-Іштвані» гальмувало недосконале лібрето. Перші завершені твори трапляються вже в 1930-х роках. 

Перший український балет 

Михайла Вериківського вважають автором першого українського балету. У 1930 році він створив балет на 3 дії «Пан Каньовський». Це перший такий твір національного характеру, присвячений боротьбі українців з польським поневоленням у XVIII столітті. Прем’єра відбулася через рік у Харківському оперному театрі. В основу лібрето балету лягла пісня «У містечку Богуславку…». Та відомо те, що над цим балетом Вериківський розпочав роботу ще у 1925 році. Над «Паном Каньовським» він працював чи не все своє життя. Цей балет приніс українському композитору всеукраїнське визнання. 

“Пан Каньовський”. Джерело: фото uk.wikipedia.org

Декілька разів він навіть змінював назву: «Весняна казка», «Бондарівна», «Ягелло». Постановкою займався Василь Литвиненко та Василь Верховинець, лібрето – Михайло Вериківський та Ю. Ткаченко, а от диригентом був сам Вериківський. У виставі брали участь українські актори Валентина Дуленко, Михайло Мономахов, Василь Литвиненко, Олександр Соболь, Клавдія Васіна та інші. 

Михайло Вериківський створював музику й для театрів і театральних вистав, а також кінофільмів. 

Михайло Вериківський і творчість Шевченка

Михайло Вериківський дуже часто звертався до Шевченка і його творчості. У 1936 році він створив музику до кінофільму «Назар Стодоля», знятому в Одесі за мотивами книги Кобзаря. У 1939 році композитор пише композицію «Кавказ», хор «Відповідь на «Заповіт» Шевченка» на текст А. Лахуті в перекладі М. Рильського. 

Джерело: фото www.ukrkino.com.ua 

Відомою є опера «Наймичка», яку Вериківський створив ще в 1939-1943 роках. Цією оперою було відкрито сезон театру у визволеному Києві в роки Другої Світової війни. Дуже швидко «Наймичка» стала популярною. Її поставили не лише у Києві, але й Одесі, Харкові та Донецьку. У 1963 році за «Наймичкою» Вериківського було знято кінооперу на кіностудії Олександра Довженка. 

Comments

.,.,.,.