Тернопільщина подарувала світу цілу плеяду талановитих акторів театру і кіно, режисерів. На жаль, багато з них до сьогодні залишаються невідомими або маловідомими постатями в історії українського мистецтва, а дехто навіть є забутим. Наше завдання розкрити їх, дозволити українцям пізнати того чи іншого митця-земляка та його творчість.
Не такий відомий, проте дуже значущий Юрій Суярко створив чимало чудових стрічок, що увійшли до фонду українського та радянського кіномистецтва. Над втіленням його ідей працювали лише найкращі фахівці України та відомі актори, зокрема Богдан Ступка і Ольга Сумська. Більше про діяча розповість Тернопіль Тренд.
Історія становлення Юрія Суярка як кінорежисера
Український кінорежисер Юрій Суярко народився 25 березня 1930 року на півночі Тернопільщині, серед мальовничого Дністра та розлогого Дністровського каньйону в місті Заліщики, тодішнього Тарнопольського повіту. Походив з родини акторів, тому вже змалечку провив зацікавленість до творчості. З вибором навчального закладу не барився, вирішив продовжити “сімейну традицію” і вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Але актором так і не став, проявив здібності у режисурі, зокрема в кіно.
Зі столиці повертається на Західну Україну. Спочатку працює в театрі у Коломиї на Івано-Франківщині, згодом переїжджає до Тернополя, а тоді – до Луцька. За 4 роки змінив 3 місця проживання: побув на Закарпатті, Галичині та Волині. Отримавши чудову пропозицію на студії телебачення, повертається до Києва. Спочатку працював асистентом режисера, а згодом і самим режисером редакції передач для дітей на Київській студії телебачення. Близько 6 років був задіяний у головній студії телебачення міста.
Робота на кіностудії “Укртелефільм”
У 1965 році в Києві з’явилася кіностудія “Укртелефільм” і Юрій Суярко стає її режисером. З того часу студія створила чимало як повнометражних стрічок, так і “кінохронік” за участі відомих літераторів, митців, музикантів, вокалістів тощо. Режисером багатьох з них був уродженець Тернопільщини та режисер Юрій Суярко.
У кіностудії працював до кінця свого життя. За активну участь і діяльність в українському кіномистецтві його включили до Спілки кінематографістів України. Її основною метою вбачається розвиток екранного мистецтва як складової національної і світової культури.
Серце українського кінорежисера перестало битися 31 липня 1995 року в Києві. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління митців, проте стрічки Юрія Суярка продовжують залишатися одними із найкращих зразків кіномистецтва України.
Найвидатніші шедеври українського режисера в кіно
Історія фільмографії Юрія Суярка розпочалася ще у 1965 році на кіностудії “Укртелефільм”. Тоді вперше з’явилися стрічки: “Це малюнок хлопчиська”, “Нам – сімнадцять”, “Все це не просто так” та “Дума про хліб”. Український режисер не лише створював фільми, але й був до багатьох автором сценаріїв. Переконані, що вам доводилося бачити бодай одну його роботу, а яку саме, ви з’ясуєте після ознайомлення з фільмографією Суярка. Якщо ж ні, то запевняємо, що вам неодмінно варто переглянути найкращі зразки творчості Юрія Федоровича.
У 1966 році під керівництвом кінорежисера з’являються фільми: “Хліб-сіль на рушнику”, “Сурімоно”, “Концерт для Монреаля”, “Планета Сперанта” і “Майстри Київського оперного”. Щоправда, на жаль, більшість цих стрічок зараз не можна побачити у вільному доступі в Інтернеті.
У 1971 році “Укртелефільм” випускає фільми “Сім пісень дружби” і “Рим, 17…”. Телефільм “Рим, 17…” Юрій Суярко створив за п’єсою письменника Миколи Зарудного “Рим, 17. До запитання”. Це весела комедія, що розповідає про те, як все може заплутати звичайна телеграма. Над фільмом працювали оператор-постановник Олександр Бузилевич, художник-постановник Юрій Шишков, композитор Віктор Шевченко, поет Микола Сом та інші. У головних ролях зіграли актор Микола Шутько, Галина Яблонська, Поліна Куманченко, Михайло Задніпровський, Юнона Яковченко тощо. Тривалість кінострічки – 1 год. 33 хв.
Фільм-казка “Лісова пісня” 1981 року вийшла у співавторстві Юрія Суярко з режисером Юрієм Іллєнко на кіностудії імені О. Довженка. І попри те, що українського режисера не включили до творчої групи, від доклав не менші зусилля у створенні кінострічки. У 1986 році з’явилася третя екранізація “Запорожців за Дунаєм” на “Укртелефільм”. Це фільм-опера режисера Юрія Суярко, де в головній ролі Івана Карася виступив актор Федір Стригун.
За сюжетом турецький султан, якому відомо про невдоволення козацького життя на чужині, вирішує прийти та дізнатися про їхні думки та переживання. Він зустрічає головного героя Івана Карася (актор Федір Стригун) і між ними зав’язується діалог. Проте Карась не знає, що перед ним султан, і розповідає незнайомому про прагнення повернутися в рідну домівку. Незнайомець обіцяє козаку влаштувати зустріч з правителем.
Зустріч відбулася, однак після неї Іван став Урханом і повернувся додому в турецькому вбранні, запевняючи жінку про те, що йому потрібно завести гарем. Наприкінці твору султан відпускає всіх козаків додому, побоюючись про можливе повстання запорожців. Для того, щоб зрозуміти весь конфлікт та проблематику необхідно неодмінно переглянути цю чудову стрічку.
Не менш популярним є радянський художній телефільм “Вечорниці”, знятий у 1985 році на кіностудії “Укртелефільм”. Вперше його транслювали з українським дубляжем на УТ-1 того ж року. Кінострічка одразу здобула популярність. Історія розповідає про молодих хлопців, що відвідали парк атракціонів. Прогулюючись ним, парубки помічають незвичайний атракціон, який виявляється машиною часу. Вона відправляє чоловіків в минуле, де вони стають учасниками кумедних і цікавих подій, а яких саме, дізнайтесь, переглянувши “Вечорниці”!
Над кінострічкою працювали Юрій Суярко, Мирослав Скорик, Віталій Ясько, Олег Андрусевич і Юрій Янкевич. У ролях: Інна Капінос, Олег Драч, Богдан Ступка, Ніна Ільївна, Валентина Зимна, Андрій Баса, Сергій Озіряний, Лесь Сердюк та інші.
З інших не менш чудових робіт українського кінорежисера: “Пісня кольорів”, “Поступитися місцем”, ”Чорне і біле”, “Перстень з діамантом”, “Ріка любові нашої”, “За рікою, за Луганкою”, “Лийся, пісне, над Вітчизною”, “Закут” тощо.
Фільмографія з 90-х років і до кінця життя
У жанрі фільм-балет було знято “Тіні забутих предків” 1990 року. Це особливий жанр у кінематографічному мистецтві, який комбінує художні засоби кіно та балету. Така задумка є оригінальною кінорежисерською роботою. У 1991 році з’явилася стрічка “За часів Гайхан-бея”. Її режисером-постановником і сценаристом є Юрій Суярко. Над фільмом також працював Юрій Бордаков, Віктор Козяревич, Жанна Головач тощо. У 1-му плані зіграла Ольга Сумська, Людмила Фесенко, Яків Сиротенко та Віталій Борисюк. Це фантазія-сатира, що розповідає про політичне життя за часів Гайхан-бея з проєкцією на сьогодення.
У 1992 році Юрій Суярко востаннє працював над кіно. Він був співавтором сценарію до документальної стрічки “Зі стежок на шлях широкий”. Задля його створення співпрацював із Оксаною Скорульською.