Сучасні проблеми потребують актуальних рішень. Українці не втомлюються щоразу доводити свою згуртованість та винахідливість. Все заради майбутньої перемоги та підтримки українських військових. Вирішили допомогти ЗСУ і юні хлопці з Тернополя, кожен з яких започаткував власне виробництво FPV-дронів. Ну а до важливої ініціативи вже й підтягнулись небайдужі люди. Їхня історія доводить те, що кожен з нас здатен на великі або маленькі вчинки, які є дуже необхідними для країни у такі важкі часи, пише сайт ternopil-trend.in.ua.
Ініціатива школяра Марка
15-річний Марко, попри свій юний вік, вирішив не залишатись осторонь. Хлопець зібрав навколо себе хоч невелику, проте вмілу команду і взявся до справи. В імпровізованій майстерні школяра є три повноцінних робочих місця, кожне з яких зайняте. Над виробництвом FPV-дронів працює ініціатор справи – Марко, тернополянин Володимир та ветеран Юрій Орденас. Кожен зайнятий своїм процесом та всі працюють заради однієї мети. В місяць вдається зробити близько 30 дронів. Вартість меншого дрона обходиться в 16000 гривень, а більшого у 21000. Саме тому з комплектацією дронів доводиться постійно експериментувати, щоб витрати були менші, а деталі – якісні.
Деталі для дронів замовляють в інтернет-магазинах, на ОЛХ. Проте через невеликі замовлення доводиться витрачати чимало грошей, в той час як великі партії обійшлись би дешевше. А далі справа умілих рук майстрів, адже не всі складові можуть вдало поєднуватись чи ідеально підходити для різних видів дронів. Саме тому троє волонтерів постійно щось переробляють, експериментують, тестують різні варіанти. А головне в їхній справі – це слухати потреби військових, що вони й роблять. Кожен каже свої побажання, пояснює завдання для дронів та особливості роботи, а Марко з Володимиром та Юрієм дослухаються до усіх зауважень та старанно виконують свою роботу.
Поки нездійсненною мрією для юного Марка та його команди є збільшення масштабів виробництва. Вони прагнуть вироблять дрони великими партіями, давати роботу людям та зробити з маленького виробництва великий проєкт. Тоді, як кажуть волонтери, можна буде виготовляти 1000 дронів в місяць. А поки команда прагне, щоб до фінансування проєкту долучилась влада Тернополя.
Сімейний підряд Степана Зазуляка
Навчився виготовляти дрони в тому ж віці, що й Марко, ще один ініціативний тернополянин. У 14 років Степан Зазуляк склав свій перший FPV-дрон, проте цілі тоді були зовсім інші. А зараз це вже 21-річний юнак, який виготовляє дрони для ЗСУ. Хто б знав, що захоплення технікою колись знадобиться хлопцеві для такої мети. А почалось все на Різдво, й інакше, ніж різдвяним дивом, це не можна назвати. Саме тоді сім’я Степана пригадала про давнє захоплення хлопця та заохотила до корисної справи.
Спершу хлопець працював сам, але коли зрозумів, що робота йде повільно, то почав залучати сім’ю та друзів. Їх всього довелось навчати з нуля, але Степан скромно каже, що справа ця не важка. Перевагою є те, що він розробив та організував власну систему виробництва дронів. Все відбувається так професійно, як на великих фабриках, і ця схема працює. Виготовляють всі складові дрона поетапно: спершу рами, потім мотори й додають інші деталі. А команда в Степана справді чималенька. Парубок одружений та навчається, тому допомогу є де шукати. Над FPV-дронами працює сім’я дружини та університетські друзі. Основна команда складається з двох дівчат та Степана, а інші приходять у вільний час. Долучитись може будь-хто, а вік працівників різниться від 12 років і аж до 77.
Досвід у підприємництві допоміг Степану при організації виробництва дронів. Команда працює, як злагоджений організм, і отримує високі показники. У робітників є своя майстерня, де кожен працює для потреб військових. Щомісяця команда старається збільшити кількість виготовлених дронів, і їй це вдається. За місяць випускається понад 70 дронів.
Технічні особливості роботи
Основою всіх дронів є рама, яка повинна бути міцною конструкцією для всіх інших деталей. Саме раму Степан Зазуляк і прагне виготовляти самостійно. Це значно скоротить витрати на дрони й збільшить обсяги виробництва. Важливою складовою кожного безпілотника є його мотор. А з цим виникають проблеми у 15-річного Марка, адже мотор часто не підходить до політного контролера. Мотори доводиться перепаювати, а схеми контролерів ретельніше вибирати, адже через великий попит на ринку є багато бракованих деталей. Ну а ще до FPV-дрона входять пропелери, камера, регулятор обертів мотора та інші складові.
Ну а головне – це прошивка дрона, який буде служити для різних цілей. Що команда Марка, що сімейний підряд Степана виготовляють дрони двох видів: камікадзе та бомбери. Перший вид розрахований на виконання завдань без повернення. Ними знищують як живу силу, так і техніку. Бувало, що такі дрони знищували танки. Марко виготовляє дрони-камікадзе маленького розміру, що мають сім дюймів. Другий же вид – бомбери виконують те, що їм доручено і повертаються. Вони можуть скидати боєприпаси чи ліки – все, що потрібно. Цих же пташок Марко робить більшими: дев’яти та десятидюймовими. Такі ж види виготовляє і Степан. Його команда всі дрони після виготовлення обов’язково тестує, дбайливо запаковує та відправляє військовим.
FPV-дрони розвивають швидкість 120-130 км/год, що робить їх мобільною та швидкою технікою. Дрони-камікадзе, які виготовляє Марко з командою, можуть пронести 1,5 кілограма ваги, а бомбери підносять 3 кілограми. Степан Зазуляк теж виготовляє дрони двох видів, які за ваговою характеристикою такі ж, як і у Марка. Великий дрон літає на 5-8 кілометрів, а маленький на 10.
Заради спільної мети
А ці всі зусилля спрямовані на досягнення важливої мети – допомоги ЗСУ. Саме на запити військових молоді хлопці й відкликаються, з ними і радяться та корегують свою роботу. Усім військовим виготовляють різні дрони, адже завдання у кожного свої, а робота має бути виконана якісно. Проте це вимагає чималих коштів і обом хлопцям доводиться вигадувати звідки ці гроші отримати. Команда 15-річного Марка збирає гроші у знайомих і друзів, проте вони на цьому не зупиняються, адже розуміють що запаси вичерпні. Саме тому вони і хочуть оптимізувати виробництво FPV-дронів, щоб пришвидшити роботу, збільшити масштаби та, звичайно ж, зменшити витрати.
А от Степан Зазуляк масштабував збір коштів на дрони і створив телеграм-канал. Там хлопець ділиться процесом виробництва FPV-дронів, здобутками команди та закликає всіх охочих донатити. На ініціативу відгукуються знайомі та друзі, також долучаються різні громади, установи та підприємства. Ну а ще дехто погодився поставити скриньки для збору коштів у своїх магазинах. Так більше людей побачить цей проєкт та зможе підтримати будь-якою сумою. Ну а з вдячності до благодійників, Степан, передаючи дрони захисникам, підписує, хто профінансував ці пташки.
Молоді тернополяни взялись за надважливу справу, яка, однак, є нелегкою. Хлопці постійно вдосконалюють технологію виробництва, прислухаються до всіх побажань військових та вкладають у справу максимум своїх ресурсів. На жаль, найбільшою проблемою є якраз брак коштів. Щоб розв’язати цю проблему, вони шукають деталі за найвигіднішими цінами, створюють деякі механізми власноруч та постійно експериментують. Їхня справа варта підтримки та розголосу.
