Боротьба українського народу за свою батьківщину, волю та славне майбутнє знайшла відгомін в одному з багатьох видів фольклору – стрілецьких піснях, самобутньому духовному надбанні, що відтворює найяскравішу сторінку в історії національно-визвольної боротьби ХХ століття.
Серед основних творців стрілецьких пісень виділяються постаті Левка Лепкого, Романа Купчинського та Михайла Гайворонського, музичне надбання якого детальніше проаналізуємо у статті на ternopil-trend.in.ua.
Дитинство та юність Михайла Ореста Гайворонського
Стрілецькі пісні є характерним виявом літературно-народної творчості. У них викарбувано історію одного з найважчих етапів боротьби українського народу. В окупованій Україні саме ці пісні слугували моральною підпорою рухові опору, щоправда, невдовзі вони зазнали тоталітарного знищення. Попри заборони виконання стрілецьких пісень і переслідування, вони до сьогодні зберігають свою самобутність і не втрачають популярності.
Одним із основних авторів низки українських стрілецьких пісень є Михайло Орест Гайворонський. Композитор, диригент і громадський діяч народився 15 (або 1) вересня 1892 року в невеличкому курортному містечку Заліщики, що в мальовничій долині лівого берега Дністра у південно-західному Поділлі. З раннього дитинства проявляв інтерес до музичного мистецтва. Цікаво, що усі члени родини Гайворонських дуже любили і шанували музику.
Мати Михайлика мала чарівний голос, знала чимало українських пісень, а батько вмів грати на сопілці. Хлопчик зростав у атмосфері любові й шанування українських звичаїв, традицій і музики. Від 1900 року розпочав навчатися грі на скрипці та музичній теорії. Його учителем став український диригент і композитор Василь Цалинюк.
У Заліщиках Михайло завершив 7 класів в народній школі, а невдовзі й учительську семінарію. Навчаючись у семінарії, майбутній композитор значно поглибив свої знання з музичного мистецтва. Коли йому виповнилося 17 років, очолив семінарський оркестр і семінарські хори. А через рік здійснив перші композиторські спроби.
Для Гайворонського це увінчалося успіхом. З ранніх доробків молодого композитора – хорова композиція на слова із збірки М. Шашкевича “Ой, вилетів орел”, яку в 1911 році виконав хор.
Перші композиції
У 1912 році Михайло Гайворонський завершував свої студії в учительській семінарії. Переїздив до Зашкова, що неподалік Львова, де якийсь час працював учителем. Після учительської семінарії вирішив здобути вищу музичну освіту. Навчався в Музичному інституті ім. М. Лисенка.
Дуже багато часу приділяв самоосвіті. Читав наукову літературу, праці як українських, так і зарубіжних авторів. Практикував це в музиці. Багато працював над власними композиціями, які невдовзі почули.
Одні з перших композицій Михайла Гайворонського, музичні твори на слова видатного українського поета і драматурга О. Олеся, українська публіка почула в 1914-му, на львівському концерті, присвяченому Т. Г. Шевченку. Композиція до чоловічого твору “Ідіть” та інші сподобалися глядачам. І хто знає, яким би було життя Михайла Гайворонського, якби не події Першої Світової війни та його прямий зв’язок з УСС?
Михайло Гайворонський у лавах Українських Січових Стрільців
Перша Світова війна. Розпад Австро-Угорської імперії. Національно-визвольний рух на галицьких землях. Усі ці події відбувались в досить короткий проміжок часу в ХХ столітті.
Зупинилося навчання та вчителювання Михайла Гайворонського. Він вступив до лав УСС. Служив у запасній частині легіону. Саме тут відзначився як талановитий композитор, автор стрілецьких пісень, які так піднімали дух українському війську та вселяли надію на перемогу, світле майбутнє рідної держави, що перебувала під гнітом іноземних загарбників.
У лавах УСС Михайло Гайворонський став організатором духового оркестру Українських січових стрільців у період з 1914 по 1917 роки. У ті часи створив чимало авторських композицій на слова Б. Лепкого, Р. Купчинського, Ю. Назарака, а також свої власні.
Стрілецькі та маршові композиції
Оркестри, якими керував Гайворонський, завжди збагачувалися новими українськими творами відомих композиторів. Великим здобутком стало й те, що серед цих композиторів важливе місце посідав і він сам. Створив понад 30 стрілецьких пісень, а ще – рапсодії, увертюри та марші.
З відомих композицій: “Їхав стрілець на війноньку”, “Гей, там на горі Січ іде”, “Йде січове військо”, “Ой впав стрілець”, “Сповнилась міра, кров братів” та багато інших. Усі ці твори були створені під враженнями молодого бійця УСС. Мабуть, саме тому вони стали одними з найулюбленіших у лавах Січових Стрільців.
Популярною українською стрілецькою піснею є “Гей, там на горі Січ іде”. Автор слів і музики є Кирило Трильовський. Написана з нагоди першого Січового збору, під час якого й здійснили перегляд січових сил. Згідно з проведеними дослідженнями, було зазначено, що маршовий варіант пісні склав і доробив саме Михайло Гайворонський.
Щодо маршів, то український композитор і тут доклав свої зусилля. Так з’явилися “1-й Стрілецький Похід” і “2-й Стрілецький Похід”, “В дорогу”, “Їхав козак” та інші. Вони склали основу репертуару оркестрів, якими керував Гайворонський перебуваючи в УСС.
Ці та багато інших композицій Михайла Гайворонського публікувалися у “Стрілецькій антології”, “Співанках УСС”, “Стрілецьких бойових піснях” та інших збірниках.
Еміграція до США
Після завершення Першої Світової війни, український композитор і диригент повернувся до звичного життя. Деякий час пропрацював у Львівській приватній жіночій школі сестер Василіянок, займався видавничою справою (збірників українських пісень).
Проте, на жаль, матеріальне становище післявоєнного періоду було вкрай важким. Це стало ключовим у рішенні Михайла Гайворонського переїхати до США. У 1923 році композитор назавжди покинув Україну й оселився у Нью-Йорку.
В Америці продовжив займатися викладацькою діяльністю. Працював в Українській музичній школі, де й був організатором хору та оркестру. Разом із композитором Романом Придаткевичем заснував Музичну консерваторію, важливий осередок мистецького життя.
У 30-х роках більше зосередився на композиції. Але повністю займатися всім, що було задумано – не вдалося. Тяжкий недуг – туберкульоз, яким захворів ще у роки Першої Світової, знову проявив себе. Попри це, Михайло Гайворонський продовжував плідно працювати на музично-мистецькій ниві.
До 1936 року керував Українським інструментальним оркестром. Опублікував свою працю “Наша музика в Америці”, “Сонатіну”, “Прелюдію” тощо. Саме в Америці створив “Симфонічне алегро”, квартет “Морозенко”, “Коломийку”, твори для скрипки: “Колискову” та “Елегію”.
Є автором церковної музики “Канти з Почаївського Богогласника”, “2 Літургії”, музики для дитячих п’єс “Лісова казка” М. Ваврисевича, “Сон Івасика” Л. Лепкого, музичного театру “Залізна острога” Л. Лісевича і А. Курдидика та багато інших.
Останні роки життя
Хвороба прогресувала. Михайло Гайворонський останні роки свого життя провів у ліжку, але створювати композиції не переставав ні на мить. Автор стрілецьких пісень пішов з життя 11 вересня 1949 року в Нью-Йорку. Пам’ять про нього досі живе у серцях українців.
У Заліщиках одна з вулиць носить почесне ім’я композитора, а після здобуття Україною Незалежності, в 1992 році, у місті встановили пам’ятник, створений скульптором Миколою Невеселим.
