Першим професійним театром, який іноді ще величають “театром Стадника” 1864-1924 років, є театр “Руської бесіди”. Він спричинив пробудження національної свідомості галицьких українців і здобув не лише важливе місце в історії галицького відродження, але й повстання модерного театру на центрально-східних українських землях.
За час існування театру, на його сцені виступало чимало видатних акторів. Сценічний успіх у “Руській бесіді” свого часу здобув і Степан Пилипович Курбас, український актор та режисер з Тернопільщини, батько талановитого Леся Курбаса, пише ternopil-trend.in.ua.
Дитинство та юність
Видатний український актор театру “Руська бесіда” Степан Пилипович Курбас з’явився на світ 28 жовтня 1862 року, в селі Куропатники, Тернопільського району, Тернопільської області. Його сім’я емігрувала на галицьку землю у 20-х роках ХІХ століття з Литви. Дід Степана Пилиповича, Ян Курбас, завідував місцевим панським маєтком, а батько служив Богові у Старому Скалаті.
Пилип Курбас мав 4 синів: Степана, Миколу, Зіновія та Романа. Степан був середульшим. Їх мати, Осипа Алескевич, змалечку прищеплювала хлопчикам любов до мистецтва. Так склалося, що саме з цим у подальшому пов’язуватиметься життя Степана.
Хлопчик змалечку захоплювався музикою та книгами. Навіть навчаючись у Бережанській гімназії, безпосередньо брав активну участь у культурно-просвітницькому житті: співав у хорі, виступав на концертах і різноманітних тематичних вечорах тощо.
Степан Курбас стає актором “Руської бесіди”
Мабуть, ще з раннього віку хлопець усвідомив, що жадає чогось більшого, ніж має. На останніх курсах гімназії Степан познайомився з творчістю галицького театру “Руська бесіда”. Саме тоді зрозумів – це те, чого він прагне. До завершення навчання залишався рік, але хлопця це не зупинило. Він залишає Бережанську гімназію та вступає до театральної трупи “Руської бесіди”. Ця звістка неабияк сколихнула все сімейство Курбасів.
“Бродячі комедіанти” – саме так називали хлопця й інших акторів. Голова родини, Пилип Курбас, дізнавшись про витівку свого сина, неабияк розлютився. Парох відцурався Степана й більше не підтримував із ним ніякого зв’язку аж до народження сина Сашка.
У гонитві за мрією Степан Курбас багато чим пожертвував: покинув навчання на останньому курсі, зіпсував стосунки з рідним батьком. Та це не зупинило молодого ентузіаста. Він розумів, що це буде нелегко, але й здаватися не мав наміру. У віці 21 року Степан Курбас стає новим учасником театру “Руська бесіда”.
Доба 1882-1892 років вважається “золотою” у професійній діяльності першого українського професійного театру. Тоді ж на сцені вперше впровадили українську історичну та побутову драму, оперу, західно-європейську драматургію, оперету тощо.
З кожним виходом на сцену Степан Курбас удосконалював свою акторську майстерність. У п’єсах “Украдене щастя”, “Рябина” І. Франка, “Безталанна” І. Карпенка-Карого, “Розбійники” Й. Ф. Шиллера, “Лимерівна” П. Мирний зіграв головні ролі. Степан Курбас брав участь чи не в кожній постановці.
Був не лише актором, але й виконував тенорові партії в оперному репертуарі. Найвідомішими є: Вакула в “Різдвяній ночі”, Барінкай у “Циганському бароні” Й. Штрауса, Андрій “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського та інші.
Режисерська діяльність
Акторський талант Степана Курбаса, його тонке відчуття кожного свого героя та артистичність не залишились непоміченими. У 28 років театральний актор отримав пропозицію, від якої не міг відмовитися. Йому запропонували стати режисером “Руської бесіди”. Бажання займатися цією справою, а з іншої сторони – недостатня майстерність і нечітке розуміння того, як все має бути насправді, змусили молодого театрального діяча поїхати на Наддніпрянщину на піврічне стажування.
Степан Курбас задав напрям своєї роботи, у якому повинен рухатися в театрі. У Наддніпрянській Україні познайомився з творчістю видатних режисерів, зокрема, спостерігав за їх роботою. Найбільший відбиток на Курбасі залишив Марко Кропивницький, письменник, драматург і театральний діяч.
Після повернення на Галичину, Степан Курбас натхненно розпочав працювати над своїми першими режисерськими постановками. Та вони не мали успіху. Театральна критика випереджала митця. Невдовзі до нього таки прийшла слава. У режисурі відзначився постановками п’єс І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” та “Мартин Боруля”.
У 1893 році обійняв посаду головного режисера театру. Того ж року він став першим виконавцем ролі Михайла у п’єсі І. Франка “Украдене щастя”. Щодо Франка, то український письменник, у своїх статтях неодноразово позитивно відзивався про Степана Курбаса. Він зазначав, що режисер є “головною силою” української сцени.
Перипетії сімейного життя
Доля Степана Курбаса та його майбутньої дружини Ванди Яновичевої були в дечому схожими. Вона так саме, як і Степан, всупереч волі батьків вирішила присвятити своє життя служінню мистецтву, так як ще з дитячих років мріяла про кар’єру акторки. У 17 років Ванду прийняли до театральної трупи. Тут, у театрі “Руська бесіда”, вона вперше зустрілася з Степаном Курбасом.
Чи це було кохання з першого погляду – важко відповісти. Але вже через рік закохані обвінчалися. У них виявилося багато спільних інтересів, обидва захоплювалися мистецтвом та літературою.
Сімейне життя було дуже бідним, попри те, що батько обіймав високу посаду при театрі. У подружжя було 4 дітей – Корнило, Сашко, Нестор і Надія. Усі, окрім Сашка, у досить юному віці померли від невиліковних на той час захворювань.
Степан Курбас батько геніального українського режисера та актора, засновника театру “Березіль” Леся Курбаса. Попри те, що батько був мандрівним актором і родина проживала у бідності, це не стало на заваді дати Сашкові (справжнє ім’я Леся) гідну освіту. Мати все життя кликала його лагідно “Леськом”, і, будучи вагітною, не припиняла грати на сцені.
Народився Леся Курбас у 1887 році, в місті Самбір. Як і батько, вирішив пов’язати своє життя з театром. Представник розстріляного Відродження увійшов в історію як новатор і теоретик театру, діяч кіно.
Чому Степан Курбас йде зі сцени?
Попри блискавичний успіх на театральній сцені, у 1897 році Степан Курбас був змушений згортати свою театральну діяльність і вести тривалу боротьбу зі страшним недугом. Чоловік разом із дружиною покидають сцену та переїжджають до батьків Степана у Старий Скалат, а невдовзі – до Кам’янця-Подільського. Деякий час працює у літньому театрі. Через рік все ж таки актор вирішує повернутися на сцену “Руської бесіди”, проте на нього там вже ніхто не чекає.
У 1899-му їде до Львова на лікування. Складне нервове захворювання з кожним роком повільно вбивало митця. Вже наприкінці 1899-го, працює у Перемишлі в “Народній торгівлі”. Але надію на те, що повернеться до “Руської бесіди” не втрачає. Активно листується з членом управи театру Миколою Заячківським, який обіцяв вплинути на рішення управління “Бесіди”.
За Івана Гриневецького Курбаси таки повертаються до театру. Але як раніше, вже не було. Степан грав у епізодичних ролях, грошей не вистачало, а хвороба прогресувала. У 1900 актор зрозумів, що через недуг про ніяке повернення на сцену не може бути й мови. Подружжя назавжди залишає “Руську бесіду” та переїжджає до батьківської хати Степана Пилиповича.
Тут, у Старому Скалаті, в батьківській хаті, у віці 45 років Степан Курбас відійшов у вічність 10 вересня 1908 року. Похований на місцевому цвинтарі, поряд з церквою.