Одним із найбільших скрипалів ХХ століття в американському світі прийнято вважати Ісаака Стерна. Це не просто видатний митець-музикант, скрипка для нього – засіб спілкування з публікою. Музичному генію судилося народитися в Кременці, серед мальовничої природи Волині, проте жив і творив він зовсім в іншому місті. Там виконував свою місію до кінця – дарував людству прекрасну музику. Далі на ternopil-trend.
Ісаак Стерн: дитинство і рання еміграція
Ісаак Стерн народився серед мальовничої природи Кременеччини 21 липня 1920 року. Нестабільність в рідному краї, наступ більшовиків і відступ військ Директорії, а згодом й перехід українських земель до Польщі стали визначальним фактором еміграції родини Стерн. Тому, коли хлопцю виповнився 1 рік, він разом із сім’єю переїжджає в безпечне місце. Стернам надали прихисток у місті на західному узбережжі США Сан-Франциско, штату Каліфорнія. Більше вони ніколи не поверталися до рідного міста.
Стерни відчували фінансову скруту. Щоб прокормити свою сім’ю, батько займався розфарбовуванням стін і стель у будинках. Змалечку Ісаак відчував тісний зв’язок із музикою. Варто зазначити, що мати майбутнього скрипаля володіла чудовою грою на фортепіано та мріяла про сольну кар’єру, однак цим мріям не судилося справдитися. Вона самотужки навчала маленького Ісаака усьому, що сама знала. У 8-річному віці хлопець вступив до консерваторії Сан-Франциско, де навчався 3 роки в класі Луїса Персинджера й Наума Блиндера. Саме тут вперше познайомився з таким музичним інструментом як скрипка.
Дебют скрипаля на американській сцені
Дебютував вперше у 1933 році, а вдруге – через 3 роки, виступив із Симфонічним оркестром Сан-Франциско. Виконав третій скрипковий концерт французького композитора Шарль Каміля Сен Санса під керівництвом французько-американського дирижера П’єра Монте. Про Ісаака Стерна починають говорити як про “висхідну зірку” в музичному мистецтві.
Після свого блискавичного дебюту, виступав з інструментом італійського скрипкового майстра Джованні Батиста Гваданіні вартістю понад 7000 тисяч доларів. Це був подарунок Люті Голдштейн. З цією скрипкою грав на сцені Нью-Йорку, а в 1943 році – у Карнегі-Холі, концертній залі на розі 7 авеню та 57-ї вулиці Манхеттена в цьому ж місті. Цікаво, що з 1997 році головна зала цього приміщення носить почесне ім’я скрипаля Ісаака Стерна.
У воєнні роки Ісаак Стерн на деякий час призупиняє свою музичну кар’єру. Він здійснює численні поїздки до американських військових баз, де виступає з концертами для солдат. Це допомогло митцю віднайти “себе”. По закінченню війни, продовжує розвивати грандіозну концертну діяльність і на цей раз із ще більшим успіхом. У 1950 році Стерн знайомиться з музичним і громадським діячем, віолончелістом та композитором Пабло Казальсом та стає учасником його фестивалів.
У 60-х роках організовує тріо з американським піаністом Юджином Істоміном та віолончелістом Леонардом Роузом, вихідцем з родини російським емігрантів. У такому складі Стерн виступає понад 20 років з концертами в різних куточках Сполучених Штатів. Паралельно допомагав молодим і талановитим музикантам на шляху до їх становлення в музичному світі. Це відомий ізраїльський скрипаль Шломо Мінц, американський віолончеліст Йо Йо Ма, ізраїльсько-американський скрипаль Іцхак Перлман та інші.
У цей час виходець з Кременця зіграв визначну роль і у збереженні історичного залу Карнегі-Холу, де дебютував у 1943 році. Ставши президентом Ради Карнегі-Холу, Ісаак Стерн сприяв збереженню зали та сприяв проведення у цьому приміщенні найпрестижніших концертів.
Світові гастролі, перші записи та особливість звучання скрипки
Вже на той час про американського скрипаля Ісаака Стерна знали в багатьох країнах і континентах. У 50-х роках він здійснив одне із найбільших своїх турне, що охопило чи не весь світ. Відвідав Шотландію, Бомбей, Калькутту, Ізраїль, Італію, Англію, Швейцарію тощо. Це турне завершилося в Лондоні виступом із Королівським оркестром. А в СРСР вперше приїхав у 1956 році. Щоправда, це не був його єдиний візит. Він декілька разів відвідував Радянський Союз.
З концертами виступав у Києві. Тут мав багато шанувальників. Американський скрипаль збирав чималу публіку, найбільші зали Києва, де проходили виступи не залишали вільного місця. Єврей за походженням здійснював поїздки й до Ізраїлю. Там надавав підтримку музикантам-емігрантам єврейського походження та пораненим у війні.
За 60 років своєї активної кар’єри виступав на багатьох престижних світових сценах. Він побував чи не в кожному куточку нашої Землі. Виключення зробив Німеччині. До цієї країни скрипаль принципово відмовився приїжджати. Найвірогідніше, це було пов’язано з подіями Другої Світової війни та діями нацистів проти євреїв, їх геноциду.
Він виконував і записував твори італійського композитора Вівальді, німецьких митців Баха, Мендельсона, Брамса і Бетховена. Йому подобався Бернстайн і Барбер. Рецензенти описували Стерна та його гру на скрипці як наповнення “тонкого артистизму й емоційності”. В грі він не обмежувався одним діапазоном звучання, а навпаки намагався його розширювати. Володів чудовим смаком стриманості. Кожна композиція зі смичка Ісаака набувала своєрідного звучання й барв, перетворювалася до невпізнання.
Свій перший запис скрипаль зробив для фірми “Колумбія” у 1945 році. А вже через деякий час з’явилося понад 200 записів. На щастя, більшість концертів американської зірки українського походження збереглися до наших днів на магнітофонній плівці. Дещо можна знайти у вільному доступі на платформі Інтернет, зокрема його один із останніх виступів. У 1991 році Ісаак Стерн помер у Нью-Йорку, залишивши свої концерти та спогади на плівці. Та мистецтво вічне, як і пам’ять про геніального скрипаля ХХ століття.
Американський скрипаль у кіномистецтві
Ісаак Стерн відзначився не лише в музичній індустрії ХХ століття, але й у кіномистецтві. Про цей епізод у житті видатного скрипаля чомусь не так часто згадують, ймовірно через його блискавичний успіх на музичній арені. Але й не зазначити те, що виходець з Кременеччини двічі знімався у кінострічках не можна. І попри те, що у кіно Стерна мабуть не пам’ятають, він досі живе на стрічці Жана Негулеско “Юмореска” та “Сьогодні ввечері ми співаємо”. Американську мелодраму “Юмореска” світ побачив у 1946 році. Скрипкові партії у стрічці зіграв саме Ісаак Стерн. Його найняли за 25 000 тисяч доларів для запису 23 композицій. Це, зокрема, спеціальне аранжування “Смерті Ізольди”. Саме ця композиція, у виконанні американського скрипаля звучить в останніх фінальних сценах. У 1953 році вийшов фільм кінорежисера Мітчела Лейзена “Сьогодні ввечері ми співаємо”. У мюзиклі Ісаак зіграв вторичну роль Ежена Ізаї, про це навіть зазначено в постері до стрічки.
За численні здобутки неодноразово був нагороджений цінними нагородами, почесними званнями та відзнаками. Декілька разів отримав престижну музичну нагороду “Греммі” за найкраще інструментальне виконання або як найкращий інструментальний соліст. У 1991 році був нагороджений золотою медаллю Королівського філармонічного товариства, а в 1999 році- премією “Грамофон” за прижиттєві досягнення.
В американській культурі уродженцю Кременця таки вдалося після себе залишити вічний слід. Ім’я скрипаля серед інших видатних зірок віднайшло своє місце на голлівудській Алеї Слави.